Чем рисуют художники

Основным материалом, конечно же, являются краски. Все художники люди и предпочтения у них индивидуальные. Один вообще кистью не пользуется, работает палочками для удаления лишней краски, между прочем, очень даже красиво получается.

Кто-то рисует яркие картины с насыщенными цветами, кто-то мягкие и не контрастные, а кому-то нравится фактурный рисунок с визуализацией каждого штриха.

Гуашь растворяется в воде, после высыхания имеет некоторую бледность, но одновременно обладает бархатистостью. При работе ошибки легко исправляются, нанесением дополнительного слоя, но слишком толстый слой не желателен, потому что потом это место может растрескаться и некоторые фрагменты просто отпадут от основания.

Акварель растворяется в воде, может быть по тону бледноватой или сочной. Акварель в отличие от гуаши прозрачная, то есть сквозь слой просматривается основание. Акварелью обычно пишут воду и то, что в небе. При работе с акварелью ошибки не прощаются, и их уже не исправишь, но многообразие техник делает процесс творения приятным.

Пастель наносят не кистью, этот краситель выпускают в форме мелков. Для получения требуемых оттенков пастель смешивают специальной растушевкой или пальцами. Легко исправляются ошибки, перекрывая дополнительными слоями.

Темпера – это раритет, теперь ее почти не используют, но она самая долговечная краска. Краситель яркий и не меняет первозданный тон со временем. Темпера, растворимая в воде, но после высыхания не смывается водой. При обладании соответствующего опыта темперой можно получить свойства, присущие акварели или гуаши. То есть она может и прозрачной и не прозрачной. При этом сохранится индивидуальность этого красителя, своя изюминка.

Акрил растворяется в воде, относительно молодая краска, ей всего 60 лет. Образует стойкое покрытие к воде, не выгорает при солнечном свете и не теряет первозданный вид. При жидкой консистенции получается акварельная техника, но можно работать и с густой краской, что дает возможность получить интересную фактуру. Краска легко наносится на любые поверхности – стекло, дерево, керамика, ткань и другие.

Карандаш не растворяется в воде - шутка. Художники обязательно используют его, хотя бы для набросков. А некоторые заканчивают им всю работу. Карандаш дает возможность исправить ошибки, стерев его ластиком. Можно получить тонкие, толстые, серые, черные линии, можно растушевать их. Карандаш различается по твердости, обычно мягкие используют, когда рисунок остается, а твердые - позволяют легко удалить его.

Уголь похож на карандаш, но изображение получается мягче и расплывчатее, что придает свою оригинальность рисунку. Уголь дает глубокий черный цвет, который не получишь карандашом, легче растушевывается. Недостатком угля является его хрупкость, он легко крошится и пачкается, и его уже не сотрешь ластиком.

Сангина и сепия – это натуральные красители. Сангина минерал, им рисовали еще древние люди. Сепию получают из морского моллюска - сепия, отсюда и название красителя. Современные технологии позволяют сформировать из этих веществ мелки разных оттенков коричневого цвета. Художники сангиной обычно пишут обнаженную натуру, а сепией – пейзажи. Техника работы схожа с углем, интересно смотрятся комбинация сангины и сепии.

Тушь – это разбавленная сажа. Особенность туши в ее контрастной выразительности, но при ошибке се приходится начинать сначала – она не стирается.

Масляные краски и живопись неразделимые. С 6-го века художники используют масляные краски. Особенность этого красителя в реалистичности изображения, рисунок получается живой. Основой могут быть бумага, картон, дерево, холст и другие материалы. Но требуется предварительная грунтовка поверхности.

Кистей для начинающего художника на первое время достаточно трех: №8 для покрытия больших участков с круглым концом, № 6 с прямоугольным концом и №4 мягкая нейлоновая круглая для прорисовки.

Шпатели предназначены для смешивания красок на палитре, некоторые художники ими же накладывают краску на полотно. Имеет длинное лезвие с круглым периметром.

Мастихин - это нож в форме кельмы, которые используется совместно с кистями для смешивания красок на палитре.

Палитра нужна для смешивания красок, подойдет обычная неглубокая тарелка. Деревянную палитру, предлагаемую магазинами лучше не использовать, ибо она впитывает краску, если предварительно не промаслить ее, зато у нее есть отверстие для большого пальца. К палитре крепятся специальные чашечки, в которых содержатся специальные жидкости, например, скипидар.

Банка с плотной крышкой нужна для хранения уайт-спирита, который используется для промывки инструментов и кистей. Вовсе не обязательно выливать грязный уайт-спирит, через некоторое время краска оседает на дно, достаточно перелить чистую жидкость в другую посуду, а осадка избавиться.

Хлопчатобумажные тряпки нужны для быстрого удаления краски с кисти, когда нужно взять другой цвет.

Специальные жидкости. Кроме уайт-спирита художники используют скипидар для разжижения красителя. Существует разбавитель «Сонет», который не имеет специфического запаха.

Холст бывает уже с грунтовкой, его основа льняная ткань, остается только натянуть холст на раму. В задней части рамы должны быть специальные клинья для подтягивания холста, ибо он провисает из-за пропитывания красками или влажным воздухом мастерской. Бывает, что холст наклеивают на картон, чтобы избавиться от провисания.

Мольберт. Оказывается при работе с масляными красками, поверхность должна быть вертикальной, это обеспечивает мольберт. Можно, конечно, просто прислонить картину к стене, но это как-то не профессионально и похоже на фотографирование без штатива в студии.

Лак применяется на заключительном этапе, когда картина полностью высохнет, порой ждать приходится несколько месяцев. Лак наносится в два слоя – первый состоит из скипидара и живописного лака в равных пропорциях, второй слой – неразбавленный лак. Лак наносят мягкой широкой кистью в горизонтальном положении картины. Второй слой наносят после полного высыхания первого слоя, примерно через час. Лак защищает картину от разрушения и изменения оттенка под влиянием окружающей среды, хотя этого не достаточно. Даже обработанные лаком картины требуется хранить при определенной влажности, температуре и освещенности.

Основним матеріалом, звичайно ж, є фарби. Всі художники люди і переваги у них індивідуальні. Один взагалі пензлем не користується, працює паличками для видалення зайвої фарби, між іншим, дуже навіть красиво виходить.

Хтось малює яскраві картини з насиченими кольорами, хтось м'які і не контрастні, а комусь подобається фактурний малюнок з візуалізацією кожного штриха.

Гуаш розчиняється у воді, після висихання має деяку блідість, але одночасно володіє бархатистістю. При роботі помилки легко виправляються, нанесенням додаткового шару, але занадто товстий шар не бажаний, тому що потім це місце може розтріскатися і деякі фрагменти просто відпадуть від підстави.

Акварель розчиняється у воді, може бути по тону блідою або соковитою. Акварель на відміну від гуаші прозора, тобто крізь шар проглядається підставу. Аквареллю зазвичай пишуть воду і те, що в небі. При роботі з аквареллю помилки не прощаються, і їх вже не виправиш, але різноманіття технік робить процес творіння приємним.

Пастель наносять не пензлем, цей барвник випускають у формі крейди. Для отримання необхідних відтінків пастель змішують спеціальної розтушовуванням або пальцями. Легко виправляються помилки, перекриваючи додатковими шарами.

Темпера-це раритет, тепер її майже не використовують, але вона сама довговічна фарба. Барвник яскравий і не змінює первозданний тон з часом. Темпера, розчинна у воді, але після висихання не змивається водою. При володінні відповідного досвіду темперою можна отримати властивості, властиві акварелі або гуаші. Тобто вона може і прозорою і не прозорою. При цьому збережеться індивідуальність цього барвника, своя родзинка.

Акрил розчиняється у воді, відносно молода фарба, їй всього 60 років. Утворює стійке покриття до води, не вигоряє при сонячному світлі і не втрачає первозданний вигляд. При рідкої консистенції виходить акварельний техніка, але можна працювати і з густою фарбою, що дає можливість отримати цікаву фактуру. Фарба легко наноситься на будь – які поверхні-скло, дерево, кераміка, тканина та інші.

Олівець не розчиняється у воді-жарт. Художники обов'язково використовують його, хоча б для начерків. А деякі закінчують їм всю роботу. Олівець дає можливість виправити помилки, стерши його гумкою. Можна отримати тонкі, товсті, сірі, чорні лінії, можна розтушувати їх. Олівець різниться по твердості, зазвичай м'які використовують, коли малюнок залишається, а тверді - дозволяють легко видалити його.

Вугілля схожий на олівець, але зображення виходить м'якше і розпливчастіше, що надає свою оригінальність малюнку. Вугілля дає глибокий чорний колір, який не отримаєш олівцем, легше розтушовується. Недоліком вугілля є його крихкість, він легко кришиться і брудниться, і його вже не зітреш гумкою.

Сангіна і сепія – це натуральні барвники. Сангіна мінерал, їм малювали ще стародавні люди. Сепію отримують з морського молюска-сепія, звідси і назва барвника. Сучасні технології дозволяють сформувати з цих речовин крейда різних відтінків коричневого кольору. Художники сангіної зазвичай пишуть оголену натуру, а сепією – пейзажі. Техніка роботи схожа з вугіллям, цікаво виглядають комбінація сангіни і сепії.

Туш-це розбавлена сажа. Особливість туші в її контрастною виразності, але при помилку се доводиться починати спочатку – вона не стирається.

Олійні фарби і живопис нероздільні. З 6-го століття художники використовують олійні фарби. Особливість цього барвника в реалістичності зображення, малюнок виходить живий. Основою можуть бути папір, картон, дерево, полотно та інші матеріали. Але потрібна попередня грунтовка поверхні.

Кистей для початківця художника на перших порах досить трьох: №8 для покриття великих ділянок з круглим кінцем, № 6 з прямокутним кінцем і №4 м'яка нейлонова кругла для промальовування.

Шпателі призначені для змішування фарб на палітрі, деякі художники ними ж накладають фарбу на полотно. Має довге лезо з круглим периметром.

Мастихін-це ніж у формі кельми, які використовується спільно з кистями для змішування фарб на палітрі.

Палітра потрібна для змішування фарб, підійде звичайна неглибока тарілка. Дерев'яну палітру, пропоновану магазинами краще не використовувати, бо вона вбирає фарбу, якщо попередньо не промаслити її, зате у неї є отвір для великого пальця. До палітрі кріпляться спеціальні чашечки, в яких містяться спеціальні рідини, наприклад, скипидар.

Банку з щільною кришкою потрібна для зберігання уайт-спіриту, який використовується для промивання інструментів і кистей. Зовсім не обов'язково виливати брудний уайт-спірит, через деякий час фарба осідає на дно, досить перелити чисту рідину в інший посуд, а осаду позбутися.

Бавовняні ганчірки потрібні для швидкого видалення фарби з кисті, коли потрібно взяти інший колір.

Спеціальні рідини. Крім уайт-спіриту художники використовують скипидар для розрідження барвника. Існує розріджувач "Сонет", який не має специфічного запаху.

Полотно буває вже з ґрунтовкою, його основа лляна тканина, залишається тільки натягнути полотно на раму. У задній частині рами повинні бути спеціальні клини для підтягування полотна, бо він провисає через просочування фарбами або вологим повітрям майстерні. Буває, що полотно наклеюють на картон, щоб позбутися від провисання.

Мольберт. Виявляється при роботі з олійними фарбами, поверхня повинна бути вертикальною, це забезпечує мольберт. Можна, звичайно, просто притулити картину до стіни, але це якось не професійно і схоже на фотографування без штатива в студії.

Лак застосовується на заключному етапі, коли картина повністю висохне, часом чекати доводиться кілька місяців. Лак наноситься в два шари-перший складається з скипидару і мальовничого лаку в рівних пропорціях, другий шар – нерозбавлений лак. Лак наносять м'яким широким пензлем в горизонтальному положенні картини. Другий шар наносять після повного висихання першого шару, приблизно через годину. Лак захищає картину від руйнування і зміни відтінку під впливом навколишнього середовища, хоча цього не достатньо. Навіть оброблені лаком картини потрібно зберігати при певній вологості, температурі і освітленості.