Как найти опята и гнездо с орешками
Понимаете, у меня с моим другом традиция, каждый год мы ходим в лес, за опятами, ну это давно повелось и всегда, кроме опят мы находим что-то интересное. Вот и в этот раз мы нашли... маленькое гнездо, черно внутри и светлое снаружи не с яйцами, а с орешками! Как они там оказались осталось для нас загадкой, потому что белки зарывают орешки под листву, а птицы, причём маленькие птички, судя по размеру гнездышка, не смогли бы в своих маленьких клювиках натаскать такие большие для них лесные орешки. Каюсь, я поступил эгоистично и... съел все эти орешки, вкусные лесные орешки. За это угощение я благодарен тому, кто сложил их в это гнездо. Да, опята мы конечно же набрали и не мало, аж целых два пакета, точнее по два пакета опят.
Вот и лето прошло, словно и не бывало... Печально и грустно снова начинать ждать лето, осень для меня самая… как бы помягче сказать-то, нелюбимая время года, снова целых 8 месяцев ждать лета. Единственное утешение – тихая охота на опят, на настоящих осенних опят.
Опенком называют несколько видов грибов, которые встречаются и летом, и осенью, и даже зимой, но именно настоящие или осенние (Armillaсriella mellea) опята саамы вкусные, толстые и вкусные, особенно те, что на пеньках растут.
Обычно большинство из грибов живут в союзе с деревьями, принося и им пользу, но опята, они являются паразитами и высасывают все соки из дерева, обрекая его на смерть. Некоторые деревья научились противостоять опятам, к примеру, хвойные, они выделяют определенный вид соков, который не даёт прижиться опятам. Также другие, но молодые деревья успешно борются с опятами, выделяя такие оборонные соки. А старые березы, дубы и другие деревья уже бывают не способные противостоять натиску опят. Поэтому, если в лесу много опят, значит с лесом не всё хорошо, он болен и стар.
Попробую описать, что это за грибы такие, опята. Как известно, опята встречаются семейками и этих семеек в округе можно встретить несколько, оказывается, это огромная грибница, которая в виде темно-коричневых черных шнуров (ризоморф) проникает через кору дерева и поражает самый важный для него камбиальный слой клеток, расположенный между древесиной и корой. Дерево начинает сопротивляться, выделяя защитные соки, но это помогает только хвойным, видать у них смола тоже оказывает влияние на это. Для остальных же деревьев выделение защитных веществ лишь замедляет процесс проникновения ризоморф грибницы,в свою же очередь грибница выделяет токсины, которые отравляют дерево. В итоге дерево погибает за три года, если оно молодое и за лет десять, если уже старое.
Опята не только вкусные грибы, но и очень интересные, дело в том, что они могут жить как сапрофит на пнях и в этом случае в темное время суток можно наблюдать свечение пня, выглядит это очень красиво и для большинства устрашающе, представьте, идете вы ночью в лесу, и тут вдруг видите белое немерцающее фосфорическое свечение.
Цвет опят бывает разный – от светло коричневых, до серых или красновато-коричневых. Это зависит от деревьев, на которых и у которых они растут.
На ножке у всех опят имеется белое кольцо-покрывало, у молодых опят оно находится сразу под шляпкой. Вкус сырого опенка кисловато-вяжущий, запах приятный грибной, по степени съедобности опята относятся к 3-й категория (условно-съедобный гриб, недоваренный он может вызывать расстройства пищеварения), есть их можно по всякому, но, конечно же, не сырыми уж, о есть жарить, варить, солить, мариновать и сушить. В опятах много ценных веществ, а именно цинк и медь. На западе опят вообще не признают, считают их не съедобными грибами. У нас же опят собирают, причем не только в лесу, но и на лугах, где встречаются луговые опята, которые растут большими группами и часто образует “ведьмины круги”. Луговые опята не загнивают на месте среза и обладают способностью сморщиваться в сухую погоду и снова возвращаться в товарный вид после дождей. Внешний вид описывать не стану, ибо лучше их один раз увидеть, чем пытаться представить по описанию. По вкусу и запаху он просто замечательный!
Существует еще летние опята, которые встречаются в лесу на пнях летом и на… деревянных конструкциях, к примеру, на деревянных мостах. По вкусу не уступает луговым опятам.
Интересные факты о «ведьминах кругах». Это геометрически правильные круги, образованные грибами, диаметром от нескольких десятков сантиметров до нескольких метров. Дело в том, что грибница развивается от центра с одинаковой скоростью, образуя правильную окружность. Через некоторое время центр грибницы умирает из-за дефицита питательных веществ. Грибница настолько мощно развивается в почве, что иссушает ее, в итоге обычно в центре круга получается просто голая земля. За год грибница увеличивается на 10-30 см. В Северной Америке есть живые грибницы с «ведьмиными кругами» размером 200 метров, возраст у таких кругов около… 800 лет! Мало того, в официальном паспорте одной из грибниц есть запись, что ей было 1500 с лишком лет! У нас же в России только оружие могут хорошо делать, у нас даже грибницы не вырастают больше 5 метров.
У всех народов планеты Земля «ведьмины кольца» вызывали любопытный интерес. У нас в России, точнее на Руси считали, что ночью в круг собираются ведьмы, посовещаются и потом садятся в свои ступы с метлой и разлетаются кто, куда по своим колдовским делам. В Англии тоже самое вытворяли феи. В Голландии вместо ведьм и фей в кругах собирались черти и… взбивали масло, а поэтому пасти коров внутри кругов нельзя было, иначе молоко быстро портилось. На Украине, хотя теперь нужно говорить в Украине и в Беларуси верили, что под кругами спрятаны заколдованные клады. Но, чтобы найти этот клад, нужно сначала найти разрыв-траву во время ее цветения, а цветёт она только в полночь на Иванов день, и натереть ею глаза, чтобы увидеть клад. В общем, никто этих кладов и не видел.
Розумієте, у мене з моїм другом традиція, щороку ми ходимо в ліс, за опеньками, ну це давно повелося і завжди, крім опеньків ми знаходимо щось цікаве. Ось і цього разу ми знайшли... маленьке гніздо, чорно всередині і світле зовні не з яйцями, а з горішками! Як вони там виявилися залишилося для нас загадкою, тому що білки заривають горішки під листя, а птахи, причому маленькі пташки, судячи з розміру гніздечка, не змогли б в своїх маленьких дзьобиках натаскати такі великі для них лісові горішки. Каюсь, я вчинив егоїстично і... з'їв всі ці горішки, смачні лісові горішки. За це частування я вдячний тому, хто склав їх у це гніздо. Так, опеньки ми звичайно ж набрали і не мало, аж цілих два пакети, точніше по два пакети опеньків.
Ось і літо пройшло, немов і не бувало... Сумно і сумно знову починати чекати літо, осінь для мене сама... як би м'якше сказати щось, нелюба пору року, знову цілих 8 місяців чекати літа. Єдина розрада-тихе полювання на опеньків, на справжніх осінніх опеньків.
Опеньком називають кілька видів грибів, які зустрічаються і влітку, і восени, і навіть взимку, але саме справжні або осінні (Armillaсriella mellea) опеньки саами смачні, товсті і смачні, особливо ті, що на пеньках ростуть.
Зазвичай більшість з грибів живуть в союзі з деревами, приносячи і їм користь, але опеньки, вони є паразитами і висмоктують всі соки з дерева, прирікаючи його на смерть. Деякі дерева навчилися протистояти опенькам, наприклад, хвойні, вони виділяють певний вид соків, який не дає прижитися опенькам. Також інші, але молоді дерева успішно борються з опеньками, виділяючи такі оборонні соки. А старі берези, дуби та інші дерева вже бувають не здатні протистояти натиску опеньків. Тому, якщо в лісі багато опеньків, значить з лісом не все добре, він хворий і старий.
Спробую описати, що це за гриби такі, опеньки. Як відомо, опеньки зустрічаються сімейками і цих семеек в окрузі можна зустріти кілька, виявляється, це величезна грибниця, яка у вигляді темно-коричневих чорних шнурів (різоморф) проникає через кору дерева і вражає найважливіший для нього камбіальний шар клітин, розташований між деревиною і корою. Дерево починає чинити опір, виділяючи захисні соки, але це допомагає тільки хвойним, мабуть у них смола теж впливає на це. Для інших же дерев виділення захисних речовин лише уповільнює процес проникнення ризоморф грибниці, в свою ж чергу грибниця виділяє токсини, які отруюють дерево. В результаті дерево гине за три роки, якщо воно молоде і за років десять, якщо вже старе.
Опеньки не тільки смачні гриби, але і дуже цікаві, справа в тому, що вони можуть жити як сапрофіт на пнях і в цьому випадку в темний час доби можна спостерігати світіння пня, виглядає це дуже красиво і для більшості страхітливо, уявіть, йдете ви вночі в лісі, і тут раптом бачите біле немерехтливе фосфоричне світіння.
Колір опеньків буває різний-від світло коричневих, до сірих або червонувато-коричневих. Це залежить від дерев, на яких і в яких вони ростуть.
На ніжці у всіх опеньків є біле кільце-покривало, у молодих опеньків воно знаходиться відразу під капелюшком. Смак сирого опенька кислувато-терпкий, запах приємний грибний, за ступенем їстівності опеньки відносяться до 3-й Категорія (умовно-їстівний гриб, недоварений він може викликати розлади травлення), є їх можна по всякому, але, звичайно ж, не сирими вже, про є смажити, варити, солити, маринувати і сушити. В опеньках багато цінних речовин, а саме цинк і мідь. На заході опеньків взагалі не визнають, вважають їх не їстівними грибами. У нас же опеньків збирають, причому не тільки в лісі, але і на луках, де зустрічаються лугові опеньки, які ростуть великими групами і часто утворює "відьмині кола". Лугові опеньки не загнивають на місці зрізу і мають здатність зморщуватися в суху погоду і знову повертатися в товарний вигляд після дощів. Зовнішній вигляд описувати не стану, бо краще їх один раз побачити, ніж намагатися представити за описом. За смаком і запахом він просто чудовий!
Існує ще літні опеньки, які зустрічаються в лісі на пнях влітку і на... дерев'яних конструкціях, наприклад, на дерев'яних мостах. За смаком не поступається луговим опенькам.
Цікаві факти про»відьомських колах". Це геометрично правильні кола, утворені грибами, діаметром від декількох десятків сантиметрів до декількох метрів. Справа в тому, що грибниця розвивається від центру з однаковою швидкістю, утворюючи правильну окружність. Через деякий час центр грибниці вмирає через дефіцит поживних речовин. Грибниця настільки потужно розвивається в грунті, що висушує її, в результаті зазвичай в центрі кола виходить просто гола земля. За рік грибниця збільшується на 10-30 См. У Північній Америці є живі грибниці з» відьминими колами " розміром 200 метрів, вік у таких кіл близько ... 800 років! Мало того, в офіційному паспорті однієї з грибниць є запис, що їй було 1500 з лишком років! У нас же в Росії тільки зброю можуть добре робити, у нас навіть грибниці не виростають більше 5 метрів.
У всіх народів планети Земля «відьмині кільця» викликали цікавий інтерес. У нас в Росії, точніше на Русі вважали, що вночі в коло збираються відьми, порадилися і потім сідають в свої ступи з мітлою і розлітаються хто, куди за своїми чаклунським справах. В Англії теж саме витворяли феї. У Голландії замість відьом і фей в колах збиралися чорти і... збивали масло, а тому пасти корів всередині кіл не можна було, інакше молоко швидко псувалося. На Україні, хоча тепер потрібно говорити в Україні і в Білорусі вірили, що під колами заховані зачаровані скарби. Але, щоб знайти цей скарб, потрібно спочатку знайти розрив-траву під час її цвітіння, а цвіте вона тільки опівночі на Іванов день, і натерти нею очі, щоб побачити скарб. Загалом, ніхто цих скарбів і не бачив.