Полная история речного парохода Память Шмелёва
Это был самый быстрый пароход на Каме в те времена, построенный в 1896 году в Бельгии на заводе общества "Коккериль и Ко". Пароход имел мощность паровой машины 720 л. с., грузоподъёмность 20 тыс. пудов, длина судна 77,83 м, ширина корпуса 8,53 м. В 1919 году работал на почтово-пассажирской линии Астрахань - Нижний Новгород. Принадлежал пароходному обществу "Самолёт". До национализации этот пароход назывался "Достоевский", а до 1937 года он носил название "Память тов. Шмелёва", после его снова переименовали, и он ходил до конца под именем "Память Шмелёва".
В этом видео есть две фотографии, которых нет в интернете! На фото запечатлён еще целый пароход, но уже на берегу одного из озер Татарстана, как раз в то время, когда из него сделали базу отдыха.
В те времена принято было называть корабли в честь погибших моряков Волжской Военной Флотилии, моряк Шмелёв был один из них. Во время ВОВ грузопассажирский пароход "Память Шмелева"" переоборудовали в санитарный пароход. Тогда из Волжского пароходства в состав Главного санитарного Управления Красной Армии передали более полусотни лучших пассажирских судов для эвакуации раненых с фронта. Не смотря нанесенный на борт пароходов красный крест, фашисты всё равно бомбили их. Вот что вспоминает II штурман санитарного парохода «Память Шмелева» В.В. Корнаухов: «В 1942 году мы занимались вывозом раненых со Сталинградского фронта. Однажды летом мы шли с 1200 ранеными в Астрахань. Впереди нас шёл пароход «В. Хользунов» также с раненными. На наших глазах немецкие самолеты потопили его. Пока мы подбирали с воды уцелевших раненых, немецкие самолёты продолжали бомбить. Нам удалось доплыть до берега в районе Крутого Яра и замаскировать судно. Так мы сохранили его и хотя оно сильно пострадало, но оно было на ходу. После того, как самолёты улетели, мы похоронили 60 погибших и отправились в Астрахань».
С 1963 года пароход «память Шмелёва» списали и вывели из рабочего ядра пассажирского флота КРП. Передали на баланс тресту "Татэнергострой" г. Нижнекамска, Татарстан. Его затащили в озеро Каракуль по временно вырытому каналу. После чего власти молодого города сделали из него летнюю базу отдыха для трудящихся химкомбината. В 80-х годах из-за ненадобностью дальнейшей эксплуатации базы с теплохода сняли всё, что можно было снять, а металлический остов, по слухам, просто закопали за пионерским лагерем «Орлёнок». На фото, сделанное в начале 60-х годов где запечатлены старший механик Фалалеев И. Д., боцман (ФИО не известны) и капитан Дубровский А. И. на борту п/х "Память Шмелёва".
Це був найшвидший пароплав на Камі в ті часи, побудований в 1896 році в Бельгії на заводі товариства "Коккеріль і Ко". Пароплав мав потужність парової машини 720 к.с., вантажопідйомність 20 тис. пудів, довжина судна 77,83 м, ширина корпусу 8,53 м. у 1919 році працював на поштово-пасажирській лінії Астрахань - Нижній Новгород. Належав пароплавному товариству"літак". До націоналізації цей пароплав називався "Достоєвський", а до 1937 року він носив назву " Пам'ять тов. Шмельова", після його знову перейменували, і він ходив до кінця під ім'ям"Пам'ять Шмельова".
У цьому відео є дві фотографії, яких немає в Інтернеті! На фото зображений ще цілий пароплав, але вже на березі одного з озер Татарстану, як раз в той час, коли з нього зробили базу відпочинку.
В ті часи прийнято було називати Кораблі на честь загиблих моряків Волзької військової флотилії, моряк Шмельов був один з них. Під час ВВВ вантажопасажирський пароплав "Пам'ять Шмельова"" переобладнали в санітарний пароплав. Тоді з Волзького пароплавства до складу Головного санітарного управління Червоної Армії передали понад півсотні кращих пасажирських суден для евакуації поранених з фронту. Не дивлячись нанесений на борт пароплавів Червоний Хрест, фашисти все одно бомбили їх. Ось що згадує II штурман санітарного пароплава "Пам'ять Шмельова" в. в. Корнаухов: "у 1942 році ми займалися вивезенням поранених зі Сталінградського фронту. Одного літа ми йшли з 1200 пораненими до Астрахані. Попереду нас йшов пароплав " в.Хользунов» також з пораненими. На наших очах німецькі літаки потопили його. Поки ми підбирали з води вцілілих поранених, німецькі літаки продовжували бомбити. Нам вдалося доплисти до берега в районі Крутого яру і замаскувати судно. Так ми зберегли його і хоча воно сильно постраждало, але воно було на ходу. Після того, як літаки відлетіли, ми поховали 60 загиблих і вирушили в Астрахань».
З 1963 року пароплав «Пам'ять Шмельова» списали і вивели з робочого ядра пасажирського флоту КРП. Передали на баланс тресту "Татенергобуд" м.Нижньокамська, Татарстан. Його затягли в озеро Каракуль по тимчасово виритому каналу. Після чого влада молодого міста зробила з нього літню базу відпочинку для трудящих хімкомбінату. У 80-х роках через непотрібність подальшої експлуатації бази з теплохода зняли все, що можна було зняти, а металевий остов, за чутками, просто закопали за піонерським табором «Орлятко». На фото, зроблене на початку 60-х років де зображені старший механік Фалалєєв і. Д., боцман (ПІБ не відомі) і капітан Дубровський А. і. на борту п/х "Пам'ять Шмельова".